четверг, 28 января 2016 г.

пятница, 15 января 2016 г.

Майстер-клас "Різдвяні рукотвори."


Майстер-клас з виготовлення "штучних" колосків, їжачків та "павуків" з газетних трубочок та серветок.

Різдвяний «павук»  - це традиційна прикраса оселі в Україні на різдвяні й новорічні  свята. Виглядають вони як плетені з соломи  чи очерету пірамідки.  Інколи їх робили з тоненьких гілочок або дроту. Для виготовлення павуків нарізали соломинки необхідного розміру. Через внутрішню частину пронизували ниточку, що скріплювала їх. Таким чином виходили кубики та ромбики з різними формами. З них, власне, й  формували різноманітні фігурки й підвішували в хаті до центрального сволока на довгій волосині з конячого хвоста. Завдяки  кругообігу повітря — через вхідні двері та з палючої печі — великий «павук» разом з приправленими до нього близнюками повертався в різні боки, створюючи враження живої істоти. Ці конструкції були справжніми гармонізаторами простору – вбирали в себе весь негатив з хати, тому їх обов’язково треба було спалювати. Вважалося, що хворій людині або жінці, що не може завагітніти, достатньо постояти під таким «павучком». Взагалі, павучків дуже шанували в українських родинах: за легендою, павуки заснували павутинням вхід до печери, де ховалися Марія з Сином, і тим врятували Святе сімейство від Ірода. Існувала навіть прикмета: якщо жінка образить павучка до обіду, то втратить смакові відчуття.

Їжачок  виготовлена з глини або тіста традиційна фігурка - прикраса оселі.  Спочатку з глини або тіста виліплювали фігурку, котра нагадувала за формою живого їжака. Зверху втикали колосочки. Вони правили за голки. Виготовлені фігурки висушували в печі або на комині.                           


среда, 13 января 2016 г.

Українські артефакти "Різдвяні рукотвори"

                      "Різдвяні рукотвори"  

        Ми вже звикли до масштабного святкування Різдва в усьому світі: східні свята впізнаємо за таємничими драконовими танцями та надзвичайними фейєрверками, європейські та американські – за віночками та ілюмінацією, що прикрашають кожну будівлю, мелодією Jingle Bells, линучою з усіх вікон, за Сантою та шкарпетками з подарунками. Але наше українське Різдво також може стати всесвітньо знаним брендом, так само як стала всесвітнім атрибутом зимового свята наша простенька дитяча пісенька «Щедрик» в обробці Миколи Леонтовича. Якби він заявив свої авторські права, вже його діти стали б мільярдерами – настільки затребувана  ця мелодія: в ю-тубі ролики з незвичним виконанням «Щедрика» б’ють всі рекорди за переглядами. Один із найбільш незвичних варіантів виконання «Щедрика» зробили баскетболісти з NBA, які зіграли пісню за допомогою баскетбольних м´ячів. В Англії її називають новорічною серенадою, в Канаді – нововідкритим сфінксом, в Латинській Америці – піснею бурхливого моря, а найпоширеніша назва - «колядка дзвонів». Ось уже майже століття на час різдвяних свят «Щедрик» стає найпопулярнішою мелодією у світі.  Жоден астрономічний бюджет жодної реклами досі так і не зміг повторити  успіху цієї мелодії, написаної безкоштовно.
     Тож ми пропонуємо вам дізнатися про наші українські різдвяні артефакти, що варті наслідування і захоплення.
«СВЯТКИ» - різдвя́ні прикра́си українців. Наші предки з найдавніших часів і до початку  ХХ сторіччя прикрашали свої оселі до різдвяно-новорічних свят не тільки  оригінально, але й з особливим підтекстом.  Усі стародавні народні прикраси мають символічне  значення: коні – це символ щастя селянина, дзвоники – добрі вісті, ангели – охоронці сім’ї, серце – любов, намисто – символ безкінечності світу. Виконують їх з кукурудзи, соломи, є їстівні іграшки з тіста, сиру. Серед обов’язкових атрибутів  і розквітлі гілочки яблуні  або вишні, і сокира чи плуг або леміш від нього, і горщик з кутею та  горщик з узваром, і обрядовий хліб – карачун, і ложки для душ померлих.  

 «Хлібне дерево» (дідух). За традицією під час Святої вечері на покутті  стоїть дідух — останній (або перший) обжинковий сніп, у склад  якого входять: овес, жито, пшениця, льон. Це було уособлення духу предків. В Східній Україні Дідуха заносили в хату зі словами:
БАТЬКО: Святки йдуть!
СИН: Святки прийшли!
МАТИ: Шануймо і просимо дідуха і вас завітати до господи!
Дідух встановлювали на покуті, промовляючи молитву: „Милостивий Боже,  і ти, Сонце праведне, з Святим Різдвом! Торік дали ви урожай,  дали добро, багатство й здоров'я... Пошліть іще краще цього року!"   Місце Дідуха в хаті звалося „Раєм", бо там, вважали, з цього часу перебуватимуть душі пращурів-покровителів роду і дому.  До тих пір поки Рай-Дідух стоїть на покуті, суворо заборонялося   виконувати будь-яку роботу, окрім догляду худоби. В цю пору  господині навіть виносили з оселі віника, щоб не підмітати в хаті.


Голуби птахи, виготовлені з випорожненого яйця та кольорового паперу,  з якого робили крила, просовуючи папір у дві дірки, зроблені в  шкарлупі. Їх підвішували до стелі. Ці голуби, найімовірніше, є символами тих голубів, про яких співається в древніх українських  колядках, що вони брали участь у створенні Всесвіту.

Коляда – лялька-мотанка, з якою ходили колядники. Обов’язковими її атрибутами були 2 червоні мішечки, підв’язані до поясу – в одному сіль, в іншому зерно – для побажання щастя і благополуччя, та ще віничок, яким вона мала вимітати все недобре, що є в родині.

Зі́ркаще один традиційний атрибут різдвяного обряду колядування, пов'язаний з євангельською легендою про Христа,  чудесне народження якого провістила «Вифлеємська зірка». Як правило, атрибут виготовлявся із звичайного решета, до  якого прилагоджували «роги» (8, 9, 10, 12 чи 16) та обклеювали   різнокольоровим промасленим папером, прикрашали фольгою,   стрічками й китицями. До бокових стінок могли бути прикріплені   картинки на релігійні сюжети. Всередину Зірки вставляли свічку,  утворюючи щось на зразок «чарівного ліхтаря». Інколи Зірка  могла обертатися навколо своєї осі.

Вертеп – в старовину так називався різновид лялькового   театру, вистави якого проходили тільки на Різдво. Групи  акторів прославляли Христа і показували вертеп – спеціальний ящик, у якому розігрувалася сцена поклоніння волхвів  новонародженому Ісусу. Сам вертеп був двох - або трьохярусним.  У нижньому поверсі зазвичай була розташована печера, в ній перебували ясла з Христом, фігурки Діви Марії, Йосипа і волхвів. Були там і фігурки  тварин - ягнят, вола, ослика. До речі, саме на Різдво худобу на Україні годували обрядовим хлібом – на згадку про те, що тварини зігрівали маленького Ісуса своїм диханням. 


Мала́нка українське народне і церковне свято, вечір напередодні "старого" Нового року або святого Василія Великого  (14 січня); новорічний обряд з традиційним переодяганням  у тварин і фольклорних персонажів; учасник цього обряду;  «переддень Нового Року».  На свято Маланки молодь (у масках  або без них) усю ніч щедрує, ходить із «козою», водить переодягненого на Маланку парубка. Традиційні персонажі — «баба» Маланка та «дід» Василь, коза, смерть, чорт, піп, пан, гуцул, циган. Маланка була дівоча і парубоча, кожна ходила окремо.  У давнину святкове переодягання виконувало важливі релігійно-магічні функції, але з часом цей звичай перетворився на веселу розвагу, справжній український маскарад.  В Маланці  нерідко використовують сучасні мотиви й персонажі (вояки, лікарі, президенти та ін.)






























"Книга під ялинкою"

                            "Книга під ялинкою" 

                             Виставка-свято нової книги


Фото-бутафорія